Today is June 8, 2025. I'm sitting on my sofa at home, reflecting on a moment that completely changed my life. Exactly one year ago, I made a life-changing decision that led me to where I am now.
Back then, I was sitting on my bed in Switzerland, looking out at the breathtaking view of the Swiss Alps and Lake Zurich. It was a postcard-perfect scene, one many would dream of. But deep inside, I knew — this place, as beautiful as it was, didn't feel like mine.
For more than two years, my sister and I lived in Switzerland. You may remember this from my earlier stories. Our journey as expats began with a challenging adaptation period. We were learning Swiss rules, navigating the complex banking system, and trying to immerse ourselves in the local culture. I even spent 2022 and 2023 attending German language courses, trying to convince myself that learning the language was essential for my future. But deep down, I knew I wasn’t passionate about it.
In May 2022, almost on a whim, I submitted an application to the Swiss Federal Institute of Technology for a master’s program in Ecology. I had zero expectations. I made a few mistakes during the application process — which I’ll share in a future post — but in July 2022, while sitting on a small beach near Lake Zurich, I received the shocking news: I was accepted. It felt surreal, almost unbelievable. That joy was quickly followed by anxiety and self-doubt.
In August 2022, our mother visited us for the first time since our migration. Her visit filled my heart, but it also made me realize how much I longed for home. Still, the timing wasn’t right, so we stayed.
We spent our first Swiss winter and Christmas with our aunt, sister, and mother. I made a wish then: Next New Year, I want to celebrate in Ukraine. And in 2023, that dream came true.
Summer 2023 marked another milestone — my first solo trip back to Ukraine. After more than a year apart, I finally reunited with my love. We only had 14 days together, but they were magical. Back then, we didn’t talk seriously about me moving back. It was just a shared dream.
Then came Christmas 2023–2024, which we spent together as a whole family — including my love. That season deepened my longing for home. Despite enjoying my second year at university, having friends, hobbies, and the security of life in Switzerland, a part of me felt torn. (And little did I know, I would fail my exam again in February 2024 and be excluded from university.)
By spring 2024, my relationship started to suffer. We faced conflicts and long silences. And for the first time in my life, I made a personal decision — I took a short trip to Ukraine with one purpose: to find out if I truly wanted to return home.
Those 10 days were filled with conversations, emotions, and realizations. And after returning to Switzerland, I knew the answer.
In June 2024, after months of battling anxiety, depression, and uncertainty, I realized Switzerland was no longer where I belonged. I created a detailed plan for moving back home. It wasn’t easy. It was one of the hardest transitions in my life. But I did it.
And now, it's summer 2025.
I live with my love, and we’re rebuilding our relationship — slowly, honestly, and with care. It's not perfect, but it's real. I have a meaningful job, my creative hobbies, and most importantly, hope and dreams for the future. And I know now with all my heart:
👉 It was the best decision of my life.
Рівно рік після рішення, яке змінило моє життя: зі Швейцарських Альп — додому
Сьогодні 8 червня 2025 року. Я сиджу на своєму дивані вдома і згадую момент, який повністю змінив моє життя. Рівно рік тому я прийняла рішення, яке стало переломним.
Я тоді сиділа на ліжку в Швейцарії, дивилася на неймовірний краєвид Швейцарських Альп і озера Цюрих — все виглядало ідеально. Але в той момент я чітко усвідомила: це не моє місце.
Більше двох років ми з сестрою жили у Швейцарії. Можливо, ви читали про це у моїх попередніх історіях. Наше життя як експатів в Швейцарії почалося з непростого періоду адаптації. Ми вивчали місцеві правила, розбиралися з банківською системою, вчилися жити за новими законами. Я навіть відвідувала курси німецької мови протягом 2022–2023 років і намагалася переконати себе, що це важливо. Але насправді серцем я не була з цим пов’язана.
У травні 2022 року я відправила заявку на магістратуру з екології до Швейцарського федерального технологічного інституту (ETH Zürich) — абсолютно без надії. Зробила кілька помилок (про це розповім в наступному блозі). І яке було моє здивування, коли в липні 2022 року, сидячи на пляжі біля озера Цюрих, я отримала повідомлення: мене зарахували. Я не могла повірити. Це було неймовірно… і дуже страшно водночас.
У серпні 2022 до нас приїхала мама — це була наша перша зустріч після еміграції. Саме тоді я вже відчувала, що хочу додому, але обставини були не на моєму боці. Ми залишилися в Швейцарії.
Після першої швейцарської зими та Різдва, яке ми провели з тіткою, мамою та сестрою, я загадала бажання: наступний Новий рік — в Україні. І в 2023 році моя мрія здійснилася.
Влітку 2023 року я вперше поїхала в Україну сама. Нарешті зустріла свого коханого, який чекав на мене більше року. Ми провели лише 14 днів разом, але це був неймовірний час. Тоді ми не говорили серйозно про моє повернення — це було лише мрією.
Зимові свята 2023–2024 року ми провели разом всією сім’єю, включно з моїм коханим. Саме тоді мої думки про дім стали більш конкретними. Хоча у мене був другий рік навчання, друзі, улюблені заняття та відчуття безпеки, щось всередині мене було не на місці. (До речі, я ще не знала, що в лютому 2024 року вдруге провалю іспит і мене відрахують з університету.)
Навесні 2024 року наші стосунки почали тріщати. Були конфлікти, мовчання, нерозуміння. І тоді, вперше в житті, я зробила власне рішення — я вирушила у невеличку поїздку в Україну з єдиною метою: зрозуміти, чи дійсно я хочу повернутися.
Ці 10 днів разом стали переломними. Ми багато говорили, ділилися думками й емоціями. І коли я знову повернулась у Швейцарію — я вже знала відповідь.
У червні 2024 року, після довгого періоду депресивних думок, смутку та безсонних ночей, я зрозуміла: Швейцарія — не моє місце. Я створила чіткий план повернення додому в Україну. Це був складний процес. Але я впоралася.
І ось вже літо 2025 року.
Я живу разом з коханим. Ми будуємо наші стосунки заново — чесно, крок за кроком. Це складно, але щиро. У мене є хороша робота, улюблене хобі та найголовніше — надія і мрії. І зараз я впевнено кажу:
👉 Це було найкраще рішення в моєму житті.
Comments
Post a Comment